Привіт! Мене звати Валерій Дубчук. Я професійний мандрівник-екстремал, гірський інструктор-провідник, фотограф, відеооператор, організатор різного роду заходів, турів та корпоративів, товарознавець. Народився в місті Києві де власне і проживаю у вільний час від подорожей. Побував вже в 27-ми країнах, організовував економ-тури країнами Європи, а також велопоходи по Грузії і Румунії, пройшов українські Карпати вздовж і впоперек побувавши на всіх вершинах всіма можливими маршрутами. Підкорював також кавказькі гори, Альпи і неймовірні польсько-словацькі гори з назвою Татри, які до речі є моїми улюбленими. Там присутнє все, як екстрим для гірського інструктора так і шикарна природа для фотографа. За плечима великий досвід з організіції і проведення зимових кількаденних походів як в одиночку так і групою. При цьому велика увага надається безпеці і передбаченню будь-яких нещасних випадків ще до початку подорожі. Саме тому, після здійснення вже більше як 30-ти турів, походів, велотурів тощо я, а особливо учасники походу не були жодного разу травмовані, що свідчить про якісний підхід до своєї справи.
Довгий час я практично не робив походів, турів чи фотозйомку на замовлення. Для мене важливіше прожити життя відкриваючи щось нове, а не ходити по одним і тим же дорогам чи підніматися на одну і ту саму гору. Для мене неприпустимо йдучи в гори чи в поїздці як фотографу думати про кожну фотографію як те на чому можна заробити. Мої пригоди і фото перш за все це відпочинок і неймовірні спогади.
Хоча, на Говерлу піднімався більше 10-ти разів, але кожного разу новими шляхами. Піднявся на Говерлу з усіх 7-ми можливих напрямків З дитинства обожнюю активний спосіб життя. До недавна я жив вільно Саме тому мій лозунг звучить так: «Живи активно. Відпочивай мандруючи». Цікавлюся практично всім, тому в поході чи поїздці завжди знайдеться спільна тема для обговорення. Але можу виділити три напрямки в яких я дійсно експерт і професіонал:
Мандрівник екстремал, гірський інструктор провідник, організатор походів, турів, фототурів, відпочинку
З дитинства займався спортивним орієнтуванням, волейболом, карате, боксом, настільним тенісом та ін. Обожнюю кататися на велосипеді і роликах. Чому стільки багато різних видів? – спитаєте ви. А відповідь моя у тому, що я тим і відрізняюся від більшості, бо за життя хочу спробувати якомога більше. Навчившись чогось одного я не вважаю за потрібне жити тільки цим одним до кінця життя. Я починаю вчити і опановувати інші види (і це стосується всього, а не тільки спорту). Тому, я з легкістю можу сказати, що той вид спорту складніший за інший, або навпаки, бо сам пройшов через це. Коли пішов вчитися в університет у Львові, почав ходити в походи, брати участь у різних змаганнях, вивчати більш поглиблено туристичну тематику, створив власний метод загартування свого організму завдяки якому вже більше 15 років жодного разу не хворів і маю відмінне здоров'я і купу енергії.
Вже відвідав більше 20 країн таких як Грузія, Швейцарія, Туреччина, Греція, Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Італія, Словенія, Білорусь, Литва, Латвія, Естонія, Фінляндія, Швеція, Норвегія, Данія, Німеччина, Чехія, Австрія, Хорватія та Казахстан. Для мене головне не кількісно об'їхати країни, а якісно дослідити їх. Якщо і потрапляю в якусь країну чи місто, то вивчаю його гуляючи не тільки центром міста, але йду на околиці, щоб скласти загальну картину життя в цій країні чи місті, а не місцем створеним для туристів і у яких потім складається хибна думка від побаченого.
https://www.valdub.com/uk/12-golovne-menyu/65-?iccaldate=2021-02-1#sigProId7cc6321b4b
Що стосується гір, то під час навчання у Львові як вже казав, почав ними цікавитися і не те, що просто цікавитися, а навіть жити і мріяти ними. Вже пройшов всі Карпати вздовж і впоперек без перебільшень. Побував в кавказьких горах Грузії, швейцарських Альпах і в польсько-словацькх горах Татри. Для мене не цікаві гори вищі 4 000 метрів, бо там природи як такої вже немає. Там зазвичай саме каміння і льодовики. Я ж віддаю перевагу мальовничим горам де є ліси, річки, озера, тварини. А це все можна побачити якраз нижче за висоту в 4 000 метрів. Та й по складності через ліси набагато важче йти ніж по лисій кам'яній горі. Ось взяти мій підйом на гору Казбек висотою 5 033 м. Так на нього піднімався у звичайнісіньких дешевих кросівках. Якщо вийти з самого ранку із селища, то спокійнісінько за день можна піднятися і спуститися за сприятливої погоди. Нічого складного взагалі в такому сходженні немає. Єдине що, є так це тільки небезпека при проходженні льодовика йдучи по якому можна провалитися в кількасот метрові тріщини яких ви не побачите поки не станете на тонкий шар. Саме на цій ділянці потрібно йти у зв'язці, щоб якщо провалиться одна людина, то решта могла б вчасно витягнути. А повірте, поки я йшов туди і назад зустрів з десяток груп і жодна група не йшла у зв'язці. Тобто, це люди які ризикують не те, що покалічитися, а втратити найдорогоцінніше - життя. Не буду вже казати про те, що це вказує про непрофесійний підхід таких гірських інструкторів-провідників. Вони замість того, щоб перестрахуватися - вирішують ризикувати життям. Якщо своїм, то це таке, але не можна ризикувати життями учасників групи.
Влаштовував велотури як по Україні так і по Грузії і Румунії.
Фотограф
Що стосується фотографування, то це теж з дитинства. Свого часу в мене не було грошей на купівлю навіть найдешевшого фотоапарату, а тим більше відеокамери. На той час для мене на першому місці була відеозйомка. Але нарешті з’явилася можливість купити фотоапарат, але це була «мильничка» на яку фоткав і знімав відео. З часом нарешті купив відеокамеру. Кілька років саме знімав і монтував відео. Але потім зрозумів, що багато часу свого життя витрачаю на монтаж, на перегляд відзнятого відео та ще й по кілька разів, щоб вирізати зайве і все скомпонувати. Саме тому я перейшов більше на фотографування. Звісно фотографія не передасть тих відчуттів, емоцій і звуків як відео. З часом я оновлював техніку піднімаючись на вищий рівень дійшовши до професійної техніки. Завдяки цьому без перебільшень можу називати себе експертом, бо на відміну від всіх фотографів, які починали з пррфесійних фотоапаратів, я пройшов шлях від «мильничок» до професійних дзеркальних фотоапаратів різних фірм. Я
Товарознавець
В дитинстві я не міг собі дозволити все, що хотів через фінансову скруту. Тому, я почав вивчати матеріали, їх характеристики, маркетингові фішки, завдяки яким Вас підштовхують купувати те, що якісне на словах, а не на практиці, розбирався в чому різниця між найдорожчим брендом і найдешевшим різних типів товарів. Найбільше мене підштовхнула одна ситуація, коли ще на початку поглиблення в життя мандрівника починав екіпіруватися, то в одному магазині купив миску з логотипом однієї фірми за 35 грн. Потім, через деякий час зайшовшив в магазин "Все від 1 гривні" побачив там абсолютно таку ж миску за 5 грн, тільки без логотипа. Товщина, об'єм, форма були ідентичні. В цей момент найбільше розуміння прийшло яким я є лохом, що за нікчемний логотип, який ще є рекламою, мені довелося переплатити 30 грн. Ви можете спитати чому я переймаюся так чи може кажу такее, бо грошей немаю на дорогі покупки? Але справа у тому, що мені хочеться відкрити очі на те, що потрібно платити за якісну річ стільки скільки вона коштує і аж ніяк не переплачувати за бренд. Тут має бути гірність до себе в першу чергу. Чомусь футболістам платять за те, що вони носять той чи інший бренд спортивного одягу рекламуючи його. А ви не тільки не отримуєте з того, що світите цим брендом безкоштовно рекламуючи його так ви ще й на покупці переплачуєте в кілька разів лише за бренд. Ще причина у тому, що купуючи всяку фігню ви не підштовхуєте до покращення якості виробників. Знову як приклад можу навести по взуттю. Ось взяти якесь якісне трекінгове взуття де якісні матеріали, підошва все продумано для комфорту вашої ноги і довгих піших прогулянок, яке буде коштувати десь 2000-3000 грн. А тим часом є кросівки які зроблені із синтетики, а підошва взагалі барахло зроблена з піни. Таке взуття звісно зручне для бугу через його вагу, але воно можна сказати одномісячне, воно навіть сезону не витримає, якщо бігати по асфальту. І на таке взуття ставлять цінники в 1000-3000 грн. При цьому технологія виготовлення в рази легша, якість і довговічність так само в кілька разів гірша. Їх вартість повинна бути не більше 400 грн. Так само можна порівняти і якесь класичне взуття під смокінг де воно зі шкіри, а підошва жорстка. І таке взуття продають відомі світові бренди за цінами від 2000 грн. Питається за що?! Це взуття буде набагато гірше за шкіряне трекінгове взуття. З цим класичним взуттям у вас ноги стомляться вже до вечора, а тим більше на вечірці. То за що викидати 2000 грн?! Тому, я як товарознавець вибираю для себе речі, які мають ту ціну якої вони варті. Звісно, не варто купувати найдешевші товари, бо вони в основному всі неякісні, але і немає сенсу переплачувати за найдорожчі, бо по якісті вони нічим не кращі за товари середньої цінової категорії. Буваю чую як розказують деякі люди які вирішили підкорити Еверест чи тому подібне, що на екіпірування там треба викинути десь 80000 грн. Так, якщо прийти в спеціалізований магазин туристичного спорядження, то так і буде, бо більшість консультантів навіть не розуміються на тих товарах. Вони зазвичай кажуть, що чим дорожче, тим краще. Але насправді, якщо людина розуміється на товарі, то можна знайти товар абсолютно такої якості, або ж навіть краще за меншу ціну. І тому підтвердження ще один випадок. Свого часу купив бразильську мачете з довжиною леза 54 см за 90 грн. В той час як різні магазини пропонували мачете провідних фірм з довжиною леза 40 см за 600-800 грн. Ось якраз бразильське мачете мало неймовірно якісне волокнисте сталеве лезо, що в рази міцніше за звичайну нержавіючу сталь тих дорожчих мачете. Я з цим мачете ходжу в гори і мені однієї заточки вистачає на все літо при тому, що рубаю інколи дрова таких міцних порід дерев як бук, дуб, шовковиця. Так не тільки ж у лезі ще й справа. Виходить що за дорожчу ціну ти ще й отримуєш взагалі непродуману по безпеці небезпечну річ. Справа у тому, що будь-який подібне ріжуче знаряддя: мачете, сокира, стамеска, ніж тощо, повинні мати міцну адгезію (щоб не скользило) мід ручкою і рукою. В процесі роботи, рука пітніє і відповідно збільшується шанс на те, що вислизне з руки. Тому, для таких випадків потрібно робити дерев'яну ручку або ж хоча б прогумовану. Але дерев'яну ні в якому випадку не лакувати, бо тоді вона буде також слизькою. Щодо прогумовування, то це шар швидко стирається. І ось ми підійшли до того, що мачете за 600-800 грн мали пластмасову ручку, а бразильська - дерев'яну.
Таких прикладів у мене величезна купа. Звісно, є речі, які коштують дорого і це виправдана ціна. Їх небагато, але вони є. До них можна віднести автомобіль. Якщо взяти якесь авто з Росії до прикладу і якесь європейське, то звісно російське барахло небезпечне для життя. В більшості автівок навіть сучасних немає подушок безпеки, вони не проходять ніякі краш тести для того щоб зрозуміти і покращити слабкі місця в автомобілі при певному виді аварії, щоб захистити життя водію і пасажирам. Такі краш тести виконують в розвинутих країнах де головну увагу надають безпеці людям, які знаходяться в авто. А для того, щоб зрозуміти яке місце треба підсилити, то потрібно розбити не одну машину, а це вартує коштів. Саме тут ціна дорогих авто є оправданою. А не те, що відбувається з більшістю інших товарів не кажучи вже практично про всі товари в туристичному сегменті. Де за миску яка не проходить ніяких краш тестів, немає ніяких сертифікатів на якість і безпечність, щоб не містила важких шкідливих металів, від якої не залежить ваше життя, то ви просто переплачуєте зайві кошти за звичайнісінький напис. Та краще купити без логотипу і зробити гравіювання чогось свого. Цим ви не тільки підкреслите свій розум вмінням не вестися і переплачувати за бренд, але і виділятимитеся завдяки своїй унікальності. Ви можете створити свій підпис, який вас представлятиме. І це класно. А не бути рабом якихось брендів і возвеличувати їх.
Ось тому, якщо ви змогли це усвідомити і маєте бажання нарешті віддвати за речі справжню ціну без переплат не втрачаючи на якості, а інколи навіть виграючи, то мої знання допоможуть у цьому. Так Ви не тільки зможете зекономити великі суми на речах, але станете більшими знавцями у цьому.